ЧЕРКАСЬКА РЕГІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ

Під час нещодавнього перебування в Умані Володимир Литвин неоднозначно висловився за невідкладне впорядкування у державі земельних відносин. І зробити це потрібно на всебічно вивіреній сучасною реальністю і науково обґрунтованій законодавчій основі. Нагальність проблеми зумовлена в першу чергу тим, що шляхом хитромудрих оборудок новітні плантатори уже прихватили великі масиви українських чорноземів, а більшість селян не змогли за десятиріччя приватизувати навіть своїх присадибних ділянок. Приміром, на Черкащині цим правом скористались тільки 42 відсотки сільських жителів та учасників дачних і садибних товариств. А 261 тисяча громадян чекають свого часу, щоб стати власниками земельних ділянок, якими користуються вже багато років. В Україні таких «неузаконених» землекористувачів 61відсоток.

Тому крок Кабінету Міністрів на прискорення видачі Державних актів на землю за спрощеною системою і безоплатно селяни зустріли схвально. З часу прийняття постанови пройшло вже більше двох місяців, а от прискорення цієї важливої роботи на місцях не спостерігається. За цей період органи земельних ресурсів області прийняли тільки 4,8 тисячі заяв, хоч у сільських радах лежать їх сотні. Виготовлено лишень 124 акти.

Вивчення ходу землевпорядкування показує, що здійснити весь комплекс роботи і видати земельний акт за 30 днів – завдання для місцевих рад, органів Держкомзему і Кадастру просто не підсилу. Не можна, кажуть їх працівники, які до речі працюють надзвичайно інтенсивно, виносити і родити дитя за скороченим циклом. Адже практично відчутного спрощення системи, передбаченої чинним Земельним кодексом України, не відбулося. Ніхто не відмінив необхідність виконання польових геодезичних робіт і виготовлення планів земельних ділянок за результатами кадастрової зйомки. Складною залишається процедура погодження та отримання висновків від органів земельних ресурсів, містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно – епідеміологічних закладів. А ще і сусіди власника повинні поставити свої підписи про те, що в них немає претензій до визначених меж.

Щоб уявити обсяги цих робіт, візьмемо село Михайлівку Кам’янського району. Тут за постановою Кабміну треба виготовити 1600 державних актів. Створена сільською радою комісія разом з представником органу земельних ресурсів здатна за день обміряти і зробити прив’язку земельної ділянки до місцевості у десяти дворах. Для повного завершення тільки цієї ланки із всього процесу потрібно 160 днів.

Сільські голови висловлюють нарікання з приводу того, що у них не вистачає працівників аби вчасно робити звірки в архівах, збирати позачергові сесії, готувати для подання у земельні органи необхідні документи. Виникають і фінансові труднощі, адже навіть на виготовлення копій документів потрібно чимало паперу. У цьому плані одні готують по дві копії, інші аж по сім. Не ясно, скільки державних актів будуть вручати сільським землекористувачам, у яких більше 0,25 га, що призначенні для обслуговування жилого будинку і господарських споруд. Між селян поповзли чутки, що виготовленні на швидку руку земельні акти будуть неповноцінні, їх не стануть визнавати під час виникнення юридичних ситуацій. Тому до сільських рад паралельно поступають заяви про приватизацію присадибних ділянок за власний рахунок.

Несправедливою вважають працівники сільських рад, земельних органів, а головне землекористувачі позицію Кабміну щодо обмеження права на отримання безкоштовного Державного акту тими, хто став користуватися земельною ділянкою після 2002 року.

До народного депутата України Сергія Терещука, фракції «Блоку Литвина» у Верховній Раді уже зараз звертаються люди із сіл, які зрозуміли, що за два місяці до завершення нинішнього року їхні земельні питання не будуть розв’язані і пропонують на рівні парламенту прийняти постанову щодо продовження цієї роботи і в 2010 році. Працівники Держкомзему і Кадастру нагадують Кабміну, що статтею 121 Земельного кодексу України оплата за виготовлення документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, визначено у межах дев’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Приватні структури за аналогічну роботу беруть від 600 до 900 грн. Їм же з «великої милості» виділили на все про все по 56 гривень. Це при нинішніх затратах тільки на один виїзд у село. Отож і тут вони сподіваються на втручання парламенту.

Звичайно ж, виникають і політичні міркування. Що стоїть за цим наскоком на земельну проблему? Чи не прояв це передвиборного піару з метою залучення на свій бік нових прихильників? І чи не поквитаються ініціатори бурхливої кампанії розчаруванням у них значної кількості сільських виборців. Бо пам’ятаєте, як у Симоненка малий Івась помстився кривднику - сусіду, який обманув його надії на прихід батька, побив йому вікна з рогатки : «Бо немає ж тим гіршої кари, хто дотепи свої в іржі заганяє бездушно в рани, у болючі рани чужі…»