ЧЕРКАСЬКА РЕГІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ

До когорти видатних українців не правителі, а сам народ справедливо відніс відомого вченого Льва Платоновича Симиренка. Створена ще у 1920 році на базі його помологічного розсадника Мліївська садово-огородня дослідна станція, що на Черкащині, переросла в Інститут помології ім. Л.П. Симиренка УААН. За роки існування селекціонерами цього закладу виведено 175 сортів плодових і 47 ягідних культур. Про проблеми садівництва розмова з директором інституту Миколою Федоровичем Кучером.

-  Миколо Федоровичу, в якому стані перебуває нині садівництво в Україні?

-  Воно в занепаді. Руйнівні процеси розпочалися ще у кінці 80-их років минулого століття і особливо набрали обертів після 1991 року. Саме у той період порушилися економічні зв’язки і відбулась втрата ринків у новоутворених державах колишнього Союзу, активно йшло вимивання обігових коштів виробників продукції.

Як наслідок, в Україні площі садів у порівнянні з 1991 роком скоротилися у чотири рази. Було їх близько 830 тис. га – залишилось 240 тис. До 2001 року практично не проходила садозаміна, не висаджувалися молоді сади. Так виникла проблема забезпечення українців плодово-ягідною продукцією. Медично обґрунтовані норми споживання плодів і ягід на рік для однієї людини - 79 кг. А у нас в залежності від урожаю виробляється в останні роки від 25 до 40 кг, що менше половини від потреби. У Польщі, Молдавії, інших країнах світу показник вітамінної продукції в середньому становить 120 кг.

-  Українці споживають яблука в основному польського походження. Чим це зумовлено?

В останні два роки з’явились у продажі вже і українські яблука. Але конкурувати із зарубіжними плодами нам нелегко. І справа не тільки у тому, що держава знизила ввізне мито. Українські виробники збувають свою продукцію відразу після збирання. Це тому, що колишні холодильники технологічно застаріли (аміачна система охолодження, що застосовувалась у них, вкрай небезпечна), а нових будуємо мало. Спорудження сучасних холодильників із регульованим газовим середовищем коштує майже мільйон гривень. Але таких коштів у більшості виробників немає.

-          А як щодо якості нашої і зарубіжної продукції?

На якість плодів впливають системи обробітку дерев і плодів від хвороб та шкідників. У нас за час вегетації хімічних обробок проводять 8-10, за кордоном - 20-25. Внаслідок того, що наша держава здійснює недостатній контроль за якістю плодів, що ввозяться, на ринки країни попадає чимало екологічно небезпечної продукції. Нерідко українські покупці чомусь не беруть до уваги те, що вітчизняні плоди чистіші, бо родючі землі України наповнюють плоди ароматичними речовинами і формують їх неповторний смак.

-          Окресліть основні завдання, над якими працює інститут?

Основна увага зосереджена на створенні нових сортів плодових, ягідних і оріхових культур. Селекційна робота ведеться по 16 видах: яблуння, груша, слива, вишня, черешня, абрикос, алича, смородина чорна і червона, малина, калина, жимолость, кизил, горіхоплідні. Робити це необхідно постійно у зв’язку із глобальним потеплінням в Україні, а також нерівномірним розподілом опадів. Кліматичні зміни вимагають більш адаптованих, більш стійких до умов нинішнього середовища сортів.

Треба рахуватись і з тим, що змінюються смаки споживачів. На ринку стають популярними плоди із новим забарвленням і формами, кращими смаковими якостями.

Із 2006 роки заклад має назву Інститут помології ім. Л.П. Симиренка. На нього покладено завдання із формування і зберігання генетичного фонду плодових, ягідних і горіхоплідних культур в Україні. Колекція фонду нині становить більше трьох тисяч зразків.

-          Як впливають ваші наукові розробки на практичне садівництво?

Науковим супроводом галузей садівництва інститут охоплює Черкащину, Полтавську і Кіровоградську області, але не відмовляємо і іншим регіонам, які звертаються за допомогою.

На Черкащині маємо договори щодо наукового супроводу із агропромисловою кампанією «Маїс», фірмою «Золотоніські сади», фермерами, що займаються садівництвом. Ми підтримуємо зусилля народного депутат України, голови обласної організації Народної Партії Сергія Терещука, кампанії «Маїс» в справі переходу на сади інтенсивного типу на площах у кілька сотень гектарів. Хоч це і дорогі технології, але їх перевага у тому, що знімаються пікові навантаження під час обрізки дерев, збирання урожаю, крапельне зрошування захищає їх від засухи. А головне встановлена якість плодів досягає 95 відсотків, в той час як на високорослих деревах стандартів досягає лише 40-50 відсотків плодів. Збудований тут сучасний холодильник дозволить зберігати майже 5 тис. тонн продукції. Маїс – піонер в Україні із закладки оріхових насаджень. Цінність плодів оріхів надзвичайно висока. Для забезпечення фізіологічних стандартів їх споживання (3,6 кг. на особу) у європейських країнах не вистачає 100000 тонн. Необхідне промислове виробництво горіхів. І компанія «Маїс» першою в Україні стала на цей шлях.

-          Якою ж має бути роль держави у розвитку садівництва?

Найперше потрібно захистити свій внутрішній ринок і підтримувати вітчизняних товаровиробників.

Потребує впорядкування реалізація садибного матеріалу шляхом внесення змін до Закону України «Про насіння і садибний матеріал». Треба за досвідом поляків ввести спеціальні етикетки і матеріал без них знищувати коштом незареєстрованих виробників.

Суттєвою допомогою держави було б передбачення коштів від збору одного відсотка з реалізованих плодово-ягідних вин на будівництво холодильників.

Держава могла б надавати сприяння у будівництві переробних підприємств. Нині одна ліцензія на завод плодово-ягідних вин коштує 500 тис. грн., а це значить, що вина з того ж винограду і смородини на такому заводі будуть золотими. Просто обов’язково на найближчі роки треба зберегти бюджетне відшкодування за садивний матеріал, шпалери і зрошення.

-  До садівництва причетні всі громадяни нашої країни. Що Ви побажаєте їм коротко.

Дихайте садом! Зміцнюйте здоров’я цілющими плодами України.

Бесіду вів Микола Костецький