ЧЕРКАСЬКА РЕГІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ

Як коротке травневе буяння квіту пролетіли студентські роки, які однак ніколи не забуваються. І ось уже чверть віку ми з однокурсниками хоч на мить, хоч раз у рік залітаємо до свого гнізда, до своєї альма – матері, відвідини якої неодмінно викликають трепетне хвилювання,  приємні спогади, приносять душі очищення і впевненість у собі. У цьому році Уманський державний аграрний університет збере нас не поодинці, а великою родиною – викладачів, випускників багатьох років і десятиліть, студентів, щоб разом відзначити його 165 річчя з дня заснування.

Безумовно, у кожного покоління випускників свої неповторні враження від студентської пори. Але є і незмінні цінності, спільні для всіх. Насамперед – це наші завжди юні душею і мудрі науково - педагогічні працівники, багатьох з яких по праву називають світилами української сільськогосподарської науки. Ми богоговіли і черпали не тільки знання,а й життєвий досвід у великих учених – аграріїв Сімона Самойловича Рубіна і Миколи Матвійовича Шкварука, у нашого багаторічного ректора Олександра Івановича Здоровцова, першого проректора Івана Маркіяновича Карасюка, декана агрофаку Миколи Васильвича Недвиги, декана плодоовочевого факультету Лариси Степанівни Обіход, завідуючої кафедри фізіології рослин Зінаїди Мартинівни Грицаєнко і багатьох, багатьох тих (хай пробачать, що не перераховують всіх), кого ми і понині шануємо й любимо. А ще ж були нескінченні диспути і дискусії, практичні навички виробництва і завжди поряд чарівна «Софіївка».

Про авторитет і престиж нашого тоді сільгоспінституту свідчила і така деталь. У період 60-х – 90-х років минулого століття до нас уже на четвертому курсі з усієї України приїжджали «покупці» з проханнями направити випускників до них на роботу. І це не випадково, бо в інституті тоді навчались переважно юнаки й дівчата із сільських родин, які з малих літ привчались до праці на землі. Наші випускники не вимагали ніяких побутових зручностей. Ми прагнули одного – реалізувати сповна знання, що дав нам інститут, віддячити державі, батькам, викладачам за те, що вивели на життєву дорогу висококваліфікованими спеціалістами.

А ще у нас була викристалізована усвідомлена мотивація до праці. З дитинства ми бачили, як важко , переважно вручну працюють сільські люди. А тому, здобувши аграрну освіту, всіма силами намагалися запровадити нові технології, механізувати вирощування сільгоспкультур, трудомісткі процеси на фермах. На період початку моєї діяльності в області широким фронтом велись роботи зі створення крупних спеціалізованих комплексів з виробництва молока, свинини, яловичини. У рослинництві у той час освоювали інтенсивні технології вирощування пшениці, кукурудзи, цукрових буряків, створювали сучасну базу насінництва. Мені всім цим довелось практично займатися спочатку у колгоспі «Здобуток Жовтня» Тальнівського району, а потім керуючи опорним пунктом Академії наук, акціонерним товариством «Маїс», на посаді заступника голови облдержадміністрації з питань розвитку агропромислового комплексу.

Вважаю, наука моїх інститутетсьих Учителів не пропала марно. Як фахівцю мені вдалося реалізувати їхні ідеї у зміцненні зернового господарства Черкащини, впровадженні вирощування на промисловій основі спочатку насіння, а потім і товарного зерна кукурудзи, соняшника, сої вітчизняних і зарубіжних гібридів. Ми першими в області показали приклад машинного виробництва і зберігання картоплі. Зараз працюємо над тим, щоб відродити славу Черкащини із садівництва. Нині вже на сотнях гектарів радують дозрілими плодами найкращих сортів яблуні, груші, сливи, черешні,розгорнулось створення крупного виробництва горіхів.

Інститут виховав у нас актині життєві позиції, послідовні громадські переконання. Вже друге скликання займаюсь депутатською діяльністю у вищому законодавчому органі країни – Верховній Раді. Основний вектор моїх законодавчих ініціатив лежить у площинні аграрного розвитку країни. Мені болить доля села і тих селян, які всіма силами намагаються виживати ще начебто на своїй землі.

З питань аграрної політики та земельних відносин мною із жовтня 2007 року підготовлено і внесено на розгляд Верховної Ради вісім законопроектів, ще 17 подано у співавторстві із народними депутатами «Блоку Литвина» та інших фракцій. Серед них такі важливі Закони, як «Про зерно і ринки зерна в Україні», «Про молоко і молочні продукти», «Про насіння і садивний матеріал», «Про оптові ринки сільгосппродукції» тощо.

Хоч нинішнє виборче законодавство і не зобов’язує народних депутатів працювати в округах, я до людей іду при першій можливості. У нинішньому році мною проведені прийоми громадян у більшості міст і районів області, розглянуто понад 600 особистих звернень, підготовлено більше 300 листів і запитів до різних інстанцій з проханнями розв’язати порушені перед мною проблеми. А ще очолювана мною обласна організація Народної Парії вишукує можливості і надає допомогу ветеранам війни і праці, багатодітним сім’ям, інвалідам, тяжкохворим.

У всіх багатогранних пошуках мною рухають закладені у роки навчання прагнення спішити творити добро людям. Тож чолом тобі, дорогий університет!