ЧЕРКАСЬКА РЕГІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ

Закони відтворюють реальні потреби суспільства. Це не плід голого розумування окремих інтелектуалів, не вгамування бездонних апетитів окремих кланів, це – відповідь на виклики часу і найгостріші та невідкладні проблеми народу. По суті виборці й посилають до законодавчого органу своїх представників, щоб ті забезпечили суспільство правовими механізмами і інструментами розвитку, створили нормальні умови життя, і, звісно, захищали їх інтереси від зажерливих посягань. Про власну законотворчу роботу розповідає народний депутат України Сергій Терещук.

- Сергію Миколайовичу, основним місцем роботи народного депутата є парламент – вищий орган держави, де народжуються закони. Розкажіть, будь ласка, про Вашу особисту участь у цьому процесі.

- Дійсно, головним призначенням кожного з 450  нардепів є творення і прийняття необхідних країні законів. За період роботи Верховної Ради шостого скликання (із жовтня  2007 року) я особисто підготував і вніс на її розгляд _8___ законопроектів і 17___ у співавторстві із народними депутатами «Блоку Литвина» та інших фракцій. Крім того, за цей період запропонував низку, слушних на мій погляд, пропозицій до багатьох законопроектів для другого читання.

Свою законотворчу роботу особисто я будую на основі безпосереднього вивчення на місцях стану економіки і соціальної сфери, врахування думок людей щодо політичної ситуації. Про те, до чого призводить творення законів зверху на замовлення влади свідчать проекти закону про особисте селянське господарство. Вони ніяк не проходять у парламенті, зовсім не сприймаються тими ж селянами, бо носять прихований дискримінаційний характер. Високим державним посадовцям дуже вже кортить загнати селян працездатного віку, які не мають роботи внаслідок збанкрутілої аграрної політики, у «резервацію зайнятих». З одного боку це було б підставою не виплачувати їм матеріальну допомогу по безробіттю, а з іншого – лицемірно вибивати додаткові надходження до бюджету із їхніх так званих «доходів» від утримання для домашніх потреб худоби, птиці й городу. Робиться це під благородним покровом турботи про майбутню пенсію селян.  А як і за що їм жити нині чомусь нікого не цікавить.

Моя пропозиція полягає в тому, щоб, сповна використовуючи українські родючі землі, відродити на повну потужність виробництво сільськогосподарської продукції, забезпечити селян роботою і заробітками, достатньо наповнювати місцеві бюджети і на цій базі відродити село.

- Отже, основний вектор Ваших законодавчих ініціатив лежить у площині аграрного розвитку країни?

- Так, ця сфера мені найбільше відома. Я пройшов усіма щаблями її пізнання, маю практичний досвід. Та визначальним моїх інтересів як політика є те, що мені болить доля українського села і тих селян, які всіма силами намагаються виживати ще начебто на своїй землі.

Одним із перших законопроектів, внесених мною, був проект Закону «Про ринок земель». Це було на початку квітня минулого року. Наша фракція в принципі не відкидає ринок землі, бо Конституція надала громадянам право приватної власності на землю. Але ж ринок землі не повинен перетворити нинішніх її власників на рабів для обробітку скуплених новітніми магнатами величезних її масивів. Ми пропонуємо, щоб першочергове право викупу землі належало державі, як це є в багатьох країнах, а також тим, хто на ній працює.

Крім того, треба схвалити закон про земельний кадастр, уточнити грошову оцінку землі, бо вона у нас в 4-5 раз нижча ніж у Європі.

Лише за цих та багатьох інших умов (наприклад, створення земельного державного банку, проведення суцільної інвентаризації земель), можна вводити ринок землі в Україні. Поки цього не буде зроблено ніякого продажу землі допустити не можна.

За моєї ініціативи ухвалений закон щодо забезпечення родючості земель, внесено ряд змін до Земельного Кодексу.

-   Сергію Миколайовичу, відомо що на праці сільських трудівників наживаються перекупники, скупляючи вироблену ними продукцію за безцінь, скажімо,молоко по гривні за літру. А в магазині воно коштує більше 4 грн. за ту ж літру. Який же вихід із такої ситуації?

-   Вихід бачу в створенні оптових ринків сільгосппродукції, структурними підрозділами яких можуть бути заготівельні сільськогосподарські кооперативи.

Щодо цього мною був внесений законопроект «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції». Після довгих митарств, подолання багатьох перешкод Верховна Рада нарешті 29 червня цього року 309-тьма голосами схвалила його в цілому. Тепер слово за президентом України.

- Назвіть хоч кілька законопроектів з інших сфер суспільства, над якими Ви також працювали.

У цьому році мною подані пропозиції при внесенні змін до законів «Про політичні партії в Україні», «Про місцеве самоврядування в Україні», до Кримінального та Кримінально-виконавчого Кодексів, до деяких законів щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у виборчому процесі.

- Зі сказаного Вами видно, що Верховна Рада хай із потугами, але все таки працювала. Як Ви оцінюєте підсумки четвертої сесії загалом?

Справедливо буде зазначити, що Володимиру Литвину, починаючи з грудня минулого року, вдалося утримати Верховну Раду у робочому стані, завдяки чому прийнято низку продуктивних законів, не допущено розвалу держави. Наша фракція цьому активно допомагала, бо 80 відсотків законів ухвалено за її підтримки. А висновок напрошується один: щоб зберегти Україну, треба працювати, а не руйнувати.

Прес-служба

Черкаської регіональної організації

Народної Партії