ЧЕРКАСЬКА РЕГІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ

Любов до землі, до української природи у народного депутата України Сергія Терещука з дитинства. Він, хоч і народився у вчительській сім`ї, змалку був зачарований мальовничими краєвидами, мудрістю селянської праці рідної Онопріївки. Після закінчення школи  не став шукати інтелігентних професій,  пішов працювати трактористом до місцевого господарства, закінчив  Уманський сільськогосподарський інститут, заявив про себе як грамотний агроном і організатор виробництва. А ще у ньому постійно живе потяг до експериментування, до пошуку таких технологій, які б на українських чорноземах давали урожаї не нижчі світових і головне, щоб досягати їх без ручної праці.

Свого часу представники всієї України їздили на Черкащину вчитися вирощувати на промисловій основі спочатку насіння, а потім і товарне зерно кукурудзи, соняшника, сої вітчизняних і зарубіжних гібридів. Далі було запровадження нових методів виробництва і зберігання картоплі і знову на промисловій основі. Нині можна впевнено сказати, що і цю  сходинку ним подолано успішно.

А на черзі новий амбітний задум – відродити славу Черкащини із садівництва, продовжити справу життя Симеренків щодо інтенсивного виробництва фруктів і ягід. Нині уже на сотнях гектарів радують дорідними плодами найкращих сортів яблуні, груші, сливи, черешені. А думки Сергія Миколайовича сягають далі. Він ініціює створення в області крупного виробництва горіхів, особисто працює над закладенням їх плантацій у кілька сотень гектарів. А щоб справа знайшла послідовників у всій державі, став фундатором Всеукраїнської асоціації виробників горіхів, інших цінних продуктів.

Болить Сергію Миколайовичу вирішення екологічних проблем, особливо захист берегових зон на водних об’єктах. Під час останнього перебування у Сполучених Штатах Америки його увагу привернула новітня технологія укріплення берегів. Там їх засипають камінням, не ставлять залізобетонних плит, які з часом все одно руйнуються, а використовують пластмасові шпунти двох з половиною метрів висоти, які по лінії вода-берег на половину заганяють у землю. Зсуванню грунту запобігають спеціальні анкери у вигляді тросів із пластинами на кінці, що у землі розвертаються на дев’яносто градусів і займають горизонтальне положення. Такі пластикові елементи зберігають укріплення берегів до ста років.

 - Нова технологія берегоукріплення, - розповідає Сергій Миколайович, - надзвичайно ефективна, довговічна, її вартість у тридцять разів дешевша проти наших вітчизняних споруд. Повернувшись в Україну я доповів Прем`єр-міністру Юлії Володимирівні Тимошенко про цю новинку.  Вона негайно дала доручення голові Державного комітету України по водному господарству Василю Андрійовичу Сташуку. Він організував вивчення цієї технології, запросив фахівців із США, Голландії, Румунії, Молдавії. У Черкасах на базі Правобережного міжрайонного управління водного господарства створили центр запровадження новітньої технології, збудували перші берегоукріплення і тепер тут фахівці з усієї України освоюватимуть нову технологію. А що це значить для нашої Черкащини – судіть самі. В області 1137 малих річок загальною довжиною сім тисяч кілометрів. Та найбільше поглинають землі Кременчуцьке і Канівське водосховища. Їх протяжність 450 кілометрів, з яких 96 належать до активних зон руйнування берегів. Обидва водоймища вже забрали на своє дно більше 1000 гектарів землі.

24 квітня у Черкасах відбувся науково-практичний міжнародний семінар з питань берегоукріплення. Його учасники – представники областей, зарубіжні гості ознайомилися на практиці із новою технологією, вислухали аргументи закордонних фахівців, науковців, експертів, переконались, що це дійсно надзвичайно перспективна і потрібна Україні справа. Голова Держводгоспу Василь Сташук подякував народному депутату України Сергію Терещуку за ініціативу і розгорнув всю масштабність цієї проблеми для України. «У державі, - повідомив він,- 63 тисячі великих, середніх і малих річок загальною протяжністю понад  200 тисяч кілометрів, більше як одна тисяча водосховищ, близько 30 тисяч ставків. Мова йде про величезні втрати прибережних земель, руйнування житлового фонду, доріг, об’єктів виробничого призначення. Завдання полягає у тому, щоб зарубіжний досвід поставити на вітчизняні рейки і в такий спосіб докорінно поліпшити екологічну обстановку в країні».

М. Костецький