ЧЕРКАСЬКА РЕГІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ

Напередодні Великодня до багатодітної сім’ї Простибоженків завітав народний депутат України Сергій Терещук. Привів його сюди обов’язок депутата і бажання підтримати однопартійців. Подружжя членами Народної Партії стали ще у часи її створення. Спонукальним мотивом вибору було те, що велика родина уособлює свою долю із долею всього українського народу, а взірцем мудрості, виваженості, справедливості вважає Володимира Литвина. «Наша сім’я, - розповідає Лідія Петрівна,- діє як невеликий партійний осередок. На всіх виборах ми не тільки голосували родиною за народників, а й вели агітаційну роботу, бувало і вночі розклеювали листівки, бо були й тоді вже недоброзичливці, які на місцях всіляко перешкоджали Литвину».

Сергій Миколайович привіз дітям подарунки – одяг, солодощі, продукти харчування, кошти. Все це тут надзвичайно потрібне. Адже держава щедро роздає тільки обіцянки та титули: як то статус прийомної сім’ї, звання матері-героїні. А от як в умовах неймовірної дорожнечі на все прокормити, одягти, зібрати в школу, купити ліки для 18-ти осіб владу майже не обходить.

І все це можна терпіти, каже Лідія Петрівна, бо наш народ в усі часи  те й робив, що виживав, кожен покладався тільки на себе. Пригадує, як нелегко їй, напівсироті, було з мамою інвалідом другої групи, як тяглися у родині чоловіка. До речі, традиція багатодітності іде звідтіль, бо в батька чоловіка було троє дітей, а в його сестри вже одинадцять – троє власних і семеро прийомних. Тому труднощі тут нікого не лякають. Доймає інше, чому у нас є безкінечні обов’язки перед державою, а у неї перед нами ніяких, хіба що право любити її.

Лідія Петрівна з гіркотою показує дві спарені одно і трикімнатні квартири, уся житлова площа 92 квадратних метри. Влітку легше – діти надворі, взимку тиснява, їсти сідають групками по черзі у маленькій кухні. І це згодом ділитимуть вже на 19 осіб.Вирішити житлові проблеми сім’ї бралися і колишній мер Волошин і нинішній – Одарич, останній обіцяв окремий будинок. Але мери у нас, як і Прем’єр-міністри змінюються так швидко, що встигають подбати лишень про себе. Для людей їм важливо вчасно кинути кістку у вигляді привабливого заклику, скажімо, як створення багатодітних сімей прийомного типу. А далі, як вийде.

А воно само по собі нічого не виходить. Сім’ї Простобоженків вкрай потрібен сімейний автобус, бо дітей треба вивозити і на природу, і на екскурсії. Народного депутата Сергія Терещука вразив оптимізм і віра глави сімейства Лідії Петрівни. Вона переконана, що поєднання материнства з громадської діяльністю навіть допомагає. «Мама у великій родині, - каже вона, - це як Президент в Україні. У кожної дитини свій характер і кожного потрібно зрозуміти, знайти підхід, допомогти розкрити даровані Богом задатки. Це стосується і дорослих людей». Навички творчої роботи Лідія Петрівна здобула у дитячому садку, де вона працювала 12 років,  експериментує тепер вдома. Всі діти відвідують музичну школу, люблять співати, грати на музичних інструментах, малювати, займатись виготовленням поробок. Їхні творчі роботи постійно демонструються на міських дитячих виставках.

Після відвідин сім’ї Простибоженків Сергій Терещук ще більше утвердився у необхідності напрацювання законів, спрямованих на захист багатодітних родин, особливо тих, хто виховує прийомних дітей. «Ви звернули увагу,- ділився він із журналістами,- мати сказала, що взяла із школи-інтернату для того, щоб повернути їх до життя. Це велика проблема. Адже у 18 років випускники інтернатів не готові бути самостійними, не знають, як себе вести, куди подітись. Держава раніше створювала для них матеріальні блага, а виявляється втрачала людські душі. Бо без материнського і батьківського тепла і ласки повноцінні діти і громадяни не виростають, а від цього вирішальною мірою залежить стан всього суспільства. Ми обрали правильний шлях, але турботу про багатодітні сім’ї треба наповнити справжньою опікою про них з боку держави».