ЧЕРКАСЬКА РЕГІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ

Так склалося, що Черкаська область одна із не багатьох в Україні, де не функціонують науково-дослідні інститути, вищі учбові медичні заклади та базові клінічні лікарні. На жаль, немає у нас диспансерів ендокринологічного і радіаційного захисту, обласних дитячої лікарні та пологового будинку, діагностичного центру. У цих умовах обласна лікарня по суті є єдиним центром, на базі якого зконцентровано всі види високо спеціалізованої допомоги населенню. Її потужність – 978 ліжок, з яких 168 – дитячих. У нас діють 24 спеціалізовані стаціонарні відділення, які щорічно надають допомогу більше як 30 тисячам хворих. У відділеннях хірургічного профілю проводиться 12,5 тисяч оперативних втручань.

Безперечно, своєрідним форпостом обласної лікарні є її поліклінічне відділення. Через нас проходить основний потік пацієнтів, а це більше 150 тисяч за рік. Це за направленням наших 42 лікарів основна маса хворих поступає на лікування в обласну лікарню, а при потребі в науково-дослідні інститути, республіканські медичні центри. Образно кажучи, ми той підрозділ, який повною мірою акумулює всі проблеми здоров’я людей області, гостро відчуває недосконалість медичної допомоги у складних умовах нашої дійсності.

І найперший висновок, що випливає із наших спостережень, медицина на всіх її рівнях  потребує глобального реформування.

Сьогодні хворі вимушені масово шукати порятунку в обласних, республіканських лікувальних центрах. А медицину потрібно наблизити до людей. І основним напрямком її зусиль має бути профілактика і попередження захворювань. Світова практика вже відпрацювала систему такої роботи. Боротьба за міцне здоров’я кожної людини починається із низової ланки. де ефективно діють сімейні лікарі. Вони десятиліттями спостерігають за своїми пацієнтами, виявляють перші симптоми хвороби. Їх, діяльність базується на солідному фінансовому матеріальному, технічному забезпеченні. Скажімо, у США на кожного жителя на рік виділяється три тисячі доларів. З цього фонду сімейний лікар при потребі оплачує лікування у клініках. Але і для нього, а головне для всіх мешканців, з якими він працює, краще, коли люди ведуть здоровий спосіб життя і не хворіють.

У нас на одного жителя на рік планується тільки 80 доларів. До того ж первинна ланка фінансується не із державного, а із місцевого бюджету, де навіть на зарплату не то що лікаря, а навіть медсестрі коштів не вистачає. Є тут і інші важливі фактори – житло, транспорт, медичне обладнання, перспектива створення сім’ї тощо. Тому чудова ідея у нашій бідній дійсності, особливо у сільській місцевості спрацьовує тільки наполовину.

За своїм ідеологічним уподобанням я прихильник Народної Партії. Мені імпонує і лінія поведінки її лідерів, і програмні засади. Своїм пріоритетом народники називають збереження генофонду українського народу. Це вкрай актуальний і глибинний задум. І медичні працівники тільки за його реалізацію. Але ж потрібні практичні зусилля. Якщо буде проведена адміністративно-територіальна реформа місцевих органів управління з передачею їм необхідних фінансових підойм – ми за. Якщо і надалі зберігатиметься централізований розподіл бюджетних коштів, то низову ланку медичної допомоги потрібно повернути на забезпечення держави.

Зрозуміло, що наріжним каменем розв’язання цієї проблеми є недостатність коштів. Тому нам пора таки братися за впровадження страхової медицини, де б джерелами фінансування були не тільки держава, а й роботодавці, самі люди. До речі, населення має бути матеріально зацікавлене у власному здоров’ї. Без усвідомлення кожного, що краще бути здоровим, ніж хворим, докорінного поліпшення генофонду нації загалом чекати не доводиться.

Обласна лікарня є складовою частиною міста Черкаси. Тут проживає увесь наш персонал, ми користуємось інфраструктурою міста. Тому і медичну допомогу черкащанкам ми надаємо безперешкодно. Щорічно її отримують через поліклініку майже 50 тисяч, курс лікування у стаціонарі проходить понад 10 тисяч черкащан, це кожний третій наш пацієнт. Ми плідно співпрацюємо із медичними закладами міста, обмінюємось фаховими набутками із спеціалістами. І це на користь обом сторонам. А от у відносинах з керівництвом медичної галузі міста є певні складнощі, проявляється дистанціювання від вирішення спільних проблем. Ситуація від цього не поліпшується. Скажімо, у місті як до речі, і в області, гостро  не вистачає висококваліфікованих  спеціалістів, у першу чергу дільничних педіатрів, терапевтів, неврологів, окулістів. Нещодавно міністерство охорони  здоров’я виявило, що у місті практично відсутня онкологічна служба. А успішне лікування цього важкого захворювання вирішальною мірою залежить від його раннього виявлення.

Спільною нашою бідою є надто слабке оснащення необхідною медичною апаратурою. Наприклад, обласна лікарня працює на єдиному рентгенівському апараті, якому вже більше 30 років. Тут потрібно закинути докір Кабінету Міністрів України, який стриже усіх під одну гребінку. Намагаючись підтримати вітчизняного товаровиробника нам забороняють купувати імпортне обладнання, а апарати київського і харківського виробництва не відповідають  нинішнім критеріям обстежень. Очевидно не можна ставити в один ряд неякісне зарубіжне мясо із високотехнологічним обладнанням.

Думаю, що багато тих негараздів, які маємо в країні, породжені політичною нестабільністю.  Політику ми маємо поставити туди, де вона і має бути. Її сфера – забезпечувати інтереси народу, соціально-економічний розвиток і процвітання держави.  

Ігор Петрович Валовий

завідувач поліклініки обласної лікарні,

член виконкому Черкаської міської організації Народної Партії