ЧЕРКАСЬКА РЕГІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ

Шановні народні депутати!

Маю за доручення фракції Блоку Литвина зробити заяву із наступних питань.

Ми переконані, що в законотворчій роботі Верховна Рада, Уряд в своїй діяльності повинні виходити  із незаперечної істини: нарощування виробництва продукції АПК, створення робочих місць в цій галузі – це один із дієвих кроків по виведенню країни із кризи, збільшення експортного потенціалу країни.

А що ми маємо в дійсності?

В Державному  бюджеті на 2009 рік видатки на бюджетну підтримку рослинництва і дотацію тваринництва скорочені проти минулого року в 5 разів. Це важко зрозуміти, бо такий підхід надто далекий від здорового глузду.

Дожилися до того, що завозимо із інших країн молочні і м’ясні продукти сумнівної якості і як благодать від СОТ цукор-сирець із тростини.

В дуже багатьох господарствах може бути зірвана весняна посівна. А це вже пряма загроза продовольчій безпеці держави.

Кажу про це тому, що Аграрний фонд останні два тижні по суті припинив укладати угоди про форвардні контракти. Невеликі суми капають лише тим господарствам, що мають зерно в системі ДАК «Хліб України».

Так, по Черкаській області із Аграрного фонду кошти отримали всього 13 сільгосппідприємств на 20 млн. грн.., а заявки подали більше 50-ти. І біда тут не в Аграрному Фонді, а в тому, що він не має достатньо коштів.

Зараз із уст високих чільників держави лунають бадьорі заяви про стабілізацію банківської системи. Але бажане видається за дійсне. Сільське господарство банками практично не кредитується, хоч в цьому є нагальна потреба, бо від високого врожаю 2008 року їх каса не поповнилася. Це ж стосується  і пролонгації кредитів. Банки висувають несприйнятливі умови.

Ми вимагаємо від Уряду терміново  забезпечити  дієву роботу Аграрного фонду, вишукувати можливість виділення йому додаткових коштів, а також розглянути спільно із Національним банком питання щодо виділення кредитів сільгоспвиробникам та їх пролонгації.

На дворі весна і вона чекати не може. Весняно-польові роботи уже проводяться в зоні Степу і Лісостепу України, а й через кілька днів вони почнуться і в Поліссі.

Не може не турбувати і таке питання. Уже з’явилися в засобах масової інформації повідомлення про те, що в Мінекономіки із 2 квітня починають реєструвати заявки на одержання ліцензій на імпорт цукру сирцю із тростини.

За даними Національної асоціації цукровиків України наші «вболівальники» за вітчизняного товаровиробника готові направити за кордон більше 700 млн. грн. на закупівлі цукру-сирцю із тростини. В той же час Мінагрополітики запевняє, що наявні ресурси цукру у нас достатні і необхідності в його імпорті немає.

Дії чиновників Міністерства економіки відкривають зелену дорогу імпорту сирцю, грубо порушують вимогу постанови Кабінету Міністрів, яка передбачає, що ввезення цукру-сирцю з тростини на територію України неможливе без згоди Мінагрополітики, асоціації «Укрцукор», а також заводів-виробників цукру.

До чого можуть привести односторонні дії окремих чиновників Мінекономіки? Відповіді довго шукати не треба. Насамперед, ще приблизно на третину скоротяться посівні площі цукрових буряків та обсяги виробництва вітчизняного цукру, зростуть ціни на цукор на внутрішньому ринку. Країна стане повністю залежною від імпорту цукру-сирцю. Це буде ганьба для нашої держави. Такого допускати не можна ні в якому разі і я закликаю прем’єр-міністра Юлію Володимирівну Тимошенко втрутитися в ситуацію, підтримати позицію Мінагрополітики і асоціації «Укрцукор». Це позиція захисту вітчизняних сільгосптоваровиробників і цукровиків і вона відповідає інтересам народу України.

 І коротко про молочне скотарство. Ця галузь знаходиться в загрозливому стані, може просто через кілька років зникнути. Споживання молочних продуктів за останні 15 років в розрахунку на одну особу зменшилося  в 2 рази.

Стадо корів кожен рік рідшає. Так, в Черкаській області поголів’я корів зменшилося із  309 тис в 1992 році до 107 тис. на початок цього року, тобто майже в тричі. Багато сільгосппідприємств корів не утримує зовсім.

Панує вакханалія цін на молоко. Селян просто обдирають, бо ціни на молоко просто мізерні і вони мають тенденцію до зниження. За 2 місяці цього року ціна на молоко, заготовлене підприємствами молочної промисловості в Черкаській області, становила всього 1867 грн. за тонну, що на 20% менше в порівнянні із двома місяцями минулого року. Навіть ці мізерні суми селяни місяцями не отримують.

В той же час роздрібні ціни  на нормалізоване молоко були  вищі в 2 рази від заготівельних. Хто ж буде утримувати корів? А тому то корівок-годувальниць під ніж.

Наша фракція настійно вимагає від Уряду негайно опрацювати пропозиції щодо врятування молочної галузі, забезпечити на ділі виконання Закону «Про молоко і молочні продукти».