Нещодавно робоча група у складі помічників-консультантів народного депутата України Сергія Терещука, працівників апарату обласної організації Народної Партії під час роботи з виборцями Маньківського району, що на Черкащині, дізнались про діяльність тут нового громадського об’єднання, яке між собою депутати умовно назвають партією захисників інтересів Маньківщини. Юридично дана структура не зареєстрована, а практично діє. Відомо, що на місцях гострі і невідкладні проблеми перефутболювати нікому, тому депутати районної ради вирішили об’єднати свої зусилля незалежно від партійної приналежності, щоб боротися спільно за краще життя людей. Про те, що з цього виходить, а також баченням шляхів долання тотальної кризи на рівні даного району діляться депутати райради і місцеві посадовці.
Риженко Анатолій Володимирович, голова районної ради.
- Ділити владу, влаштовувати політичні розбори у районах немає ніякого сенсу. Тут треба дружно всім запрягатися у воза і робити діло. Нам вдалося об’єднати депутатів райради у злагоджений оркестр і депутати-народники грають у ньому роль перших скрипок. Вони ініціативні, діяльні і вже коли беруться за щось, то не зупиняться до тих пір, поки не досягнуть своєї мети. Напевне, це тому, що наслідують приклад свого лідера Володимира Литвина, який постійно у Верховній Раді веде пошук взаєморозуміння між політичними силами, гілками влади заради порятунку України. Ми спільно з держаміністрацією розробили стратегію розвитку нашого сільськогосподарського району і домагаємось її реалізації. Щоб не бути голослівним скажу, що за підсумками минулого року аграрники району збільшили виробництво зернових та зернобобових культур, соняшника, наростили середній надій молока від корови у два, два з половиною рази.
Турбуємось і про розвиток населених пунктів. Ми запровадили дні села і щомісяця депутати, керівники району зустрічаються на сходках із жителями, визначаємо, що в першу чергу потрібно зробити для села, для його мешканців, як вистояти у цій небувалій за гостротою кризі. Стецюк Сергій Іванович, голова районної держадміністрації
-У людей проснулося почуття гідності. Селяни, а особливо фермери, виступають основним опонентом уряду щодо шляхів розвитку аграрного сектора. Стало ясно, що наші колишні поводирі в особі П.Саблука, П.Гайдуцького і їхні соратники обрали свого часу дрімучий підхід до приватизації землі. Увесь світ розвиває високотоварне, високотехнологічне, машинне виробництво. А у нас розділили землю на клаптики і сподівались, що її власники, здебільшого пенсіонери, будуть обробляти її лопатою і сапою. Це і не могло принести ефекту, бо важко навіть уявити, щоб одноосібник зміг купити сучасний трактор чи комбайн та ще й крутитись ними на маленькій діляночці. Селяни очікують від парламенту фундаментальних аграрних законів, які б виправили допущені помилки, дали змогу створити реєстр земель, визначити їх реальну вартість.
А щодо народників, то вони дійсно активні у всіх починаннях району. У тому, що ми за останні п’ять років газифікували дві третини сіл, є і їхній великий вклад. Зараз ми продовжуємо цю роботу у напрямку сіл Нестерівка і Добра, а найбільший проект – магістраль Маньківка-Буки. Правда і коштів на них потрібно більше 30 млн. гривень, а це сьогодні надзвичайно складне завдання. Сметана Петро Мар’янович, голова районної організації Народної Партії.
-За кілька десятиріч моєї праці такого падіння і такого приниження аграрії не знали. Селяни зробили все у минулому році, щоб мати дорідний урожай, але через недолугу державну політику поставлені на коліна. Виробники зараз у роздумах, чи варто далі підставляти ризику свої сім’ї, житло, влазити у непосильні кредити, щоб вирощувати собі на збитки зернові і технічні культури. Попри кризу і свавілля з цінами на вітчизняну продукцію здоровий глузд заставляє сподіватися, що вона таки потрібна у державі, що виробника відв’яжуть від долара, що буде розв’язана проблема доступних кредитів, будуть урегульовані земельні відносини. Для порятунку села потрібно на рівні кожного району, населеного пункту створити інфраструктуру виробництва з відкриттям переробних підприємств, виробничих кооперативів. А загалом, ми б хотіли, щоб у цих питаннях потужніше проявляла себе фракція «Блоку Литвина» у Верховній Раді, щоб народники ініціювали проведення чи то з’їзду, чи форуму аграрників, сприяли розробці і затвердженню основ державної аграрної політики. Лисогора Володимир Іванович, керівник фракції «Народний Блок Литвина» у районній раді.
-Фракція народників у районній раді не чисельна - 8 осіб. Але це надзвичайно відповідальні і активні депутати. Ми не хочемо, щоб наш район називали провінцією чи глибинкою. Ми всією радою робимо все, щоб жителі району, навіть у віддалених селах, мали достатній рівень послуг, були захищені від беззаконня. Свої проблеми намагаємось розв’язувати, як у центральних і обласних органах, так і самі беремося за конкретні і необхідні людям справи. За ініціативи нашої фракції при райлікарні відкрили відділення реабілітації для дітей інвалідів, які хворіють церебральним паралічем. Домоглися виділення 7 кабінетів, в яких розмістили сучасне масажне і сенсорне обладнання, фізкабінет із кварцем, кислородною пінкою, інгалятором, фіксувальними костюмами. Допомога надається безкоштовно, отримують її хворі діти з райцентру і всіх сіл району. Фітенко Людмила Василівна, начальник відділу культури.
-У запалі політичних баталій, за дерибаном власності наші державці забувають про бабу, яка зав’язала їм пупа. Культура на селі сьогодні навіть не на колінах – вона лежить пластом. Бо за придуманим Кабміном і Мінфіном формульним розрахунком формування бюджету для задоволення культурних потреб на одного жителя відводиться до 80 копійок на рік, а 70 відсотків працівників клубних і бібліотечних установ працюють на половину ставки у холодних приміщеннях. Що можна було б зробити? Пора вже об’єднати у селах бібліотеки систем культури і освіти, хай би працювала одна людина на повну ставку. Замість утримання у невеликих селах бібліотек можна направляти туди для видачі книг бібліобуси, створити у великих селах клубні заклади, де могли б працювати фахівці і було необхідне обладнання, апаратура, костюми тощо. Як бачимо, низи знають, що потрібно робити, вони готові до радикальних і корисних для всіх змін. Прикро, але такої готовності не демонструють чомусь ті, кого народ обрав вершити свою долю, і в першу чергу Президент, Верховна Рада, Кабінет Міністрів. Можливо, їм з надвисоких постів голосу народу не чути? Микола Костецький
|
