Виступ народного депутата України, голови Черкаської регіональної організації Народної Партії Сергія Терещука на пленарному засіданні Верховної Ради України 16 грудня 2008 року Шановні колеги! Народні депутати фракції Блоку Литвина в минулі вихідні провели зустріч із виборцями в кількох регіонах України. Це є системою нашої роботи. Адже безпосереднє спілкування з людьми дає змогу відчути кожною клітинкою думки і настрої народу, оцінку того, що відбувається в суспільстві.
Сказати, що люди стривожені – цього буде мало. Вони до глибини душі обурені тим, що твориться в нашій державі до чого її довели політики і наші керманичі. Дійсно, здоровому глузду не піддається те, що Україна із таким потенціалом опинилась на 177 місці в світі за індексом людського розвитку.
Наші виборці схвально зустріли те, що на кінець запрацювала Верховна Рада, обрала своїм головою Володимира Михайловича Литвина.. Їх наказ однозначний – всі народні депутати, Президент і Уряд мають відкинути політичні амбіції, об’єднатися і рятувати Україну, яка знаходиться на краю економічної прірви, напередодні соціальних потрясінь.
У цій залі немало слів і вірних висновків пролунало щодо кризового становища в металургійній, хімічній промисловості, машинобудуванні і будівництві. Але ж, шановні народні депутати, найгірше становище сьогодні на селі. Сільське господарство, соціальна сфера на селі, як кажуть в народі, доведені до ручки, до повного занепаду.
Дехто галасує на весь світ, що ми зібрали найбільший валовий збір зерна за всю історію України. Вагомими є обсяги вирощеного соняшнику.
Але що ж із того мають сільгосптоваровиробники, мільйони власників земельних паїв?
Відсутність дієвої аграрної політики, належної державної підтримки селян, вакханалія цін на зерно, м’ясо і молоко, здирництво лихварів-посередників поставили сільгосптоваровиробників на межу банкрутства і збитків. Обіцянки Уряду вплинути на цінову політику через Аграрний фонд виявилися порожніми словами, бо за ними не наступили конкретні дії.
Сьогодні ситуація на селі набагато гірша ніж 10 років тому. 50 млрд. гривень непогашених кредитів. Їх віддавати нічим, бо немає нормальної ціни на зерно, соняшник, олію. Ми втратили ринки і тепер маємо «зайвих» 20 млн. тонн зерна.
Були голосні заяви, що у нас перевиконується дохідна частина Державного бюджету. Чого ж тоді селу недодано мільярди гривень, в тому числі 2 млрд. на розвиток аграрного ринку. Багато недоотримали товаровиробники на розвиток рослинництва і тваринництва (900 млн. грн.)
До цього додам, що РНБО, яка вважає себе діючим Урядом і намагається нав’язати свою волю Верховній Раді, ініціює негайний продаж земель сільськогосподарського призначення. Це було б безумством в умовах кризи. Крім того, базових законів «Про ринок землі» і «Про земельний кадастр» до цього часу не прийнято. До цього часу ще 13% власників земельних паїв (майже 900 тис. осіб) не отримали держаних актів.
І ще про одну трагічну сторінку сьогоднішнього села. У нас багато показного з приводу трагедій минулого, ведеться варварськими методами боротьба із пам’ятниками, але ж відповіді немає, чому за роки незалежності населення України скоротилося на 6 млн., в переважно за рахунок сільської місцевості. Село вимирає. Смертність тут в два з лишнім рази вище народжуваності, а в багатьох селах рідної моєї Черкащини навіть в 4-6 разів.
Фракція блоку Литвина пропонує і буде наполягати на наступному:
1. Законодавчо вирішити питання щодо виділення коштів із Стабілізаційного фонду, кедиту МВФ 18-20 млрд. гривень для рефінансування банків, які видали кредити сільському господарству. Це дасть змогу пролонгувати виплату кредитів, а також виділити позики сільгосптоваровиробникам для підготовки до весни, бо в цьому плані практично нічого не робиться, а весна не за горами. З цього питання ми внесли відповідний законопроект.
2. Повністю до кінця року погасити борги Держбюджету перед селом.
3. Вирішити через Аграрний фонд, міждержавні Угоди проблему реалізації зерна, соняшнику, олії. Закон № 3353, який ми недавно прийняли цю проблему в повній мірі не вирішить.
4. Знайти можливості обмеження імпорту в Україну м’яса і м’ясних продуктів. У нас достатньо фуражного зерна. Крім того, від слів чільників Уряду до діла треба перейти в розвитку такої галузі як свинарство. Досить комусь заглядати в рот, чекати милостині. Вважаю національною ганьбою, що ми українці не можемо забезпечити себе свининою. Хіба можна пояснити здоровим глуздом таку статистику: на початок року Данія із населенням 5 млн. чоловік утримувала 27 млн. голів свиней, а ми лише 7 млн. маючи 46 млн. населення.
5. Продовжити до 1.01.2010 мораторій на продаж земель сільгосппризначення, а за цей час підготувати законодавчу базу щодо ринку землі. Якщо ж цей процес запустити зараз, то у селян видурять землю в умовах кризи за безцінь, пустять їх із торбою по світу.
6. При опрацюванні бюджету на 2009 рік передбачити максимально можливу в нинішніх умовах державну підтримку села, особливо на розвиток його соціальної сфери, на оздоровлення демографічної ситуації, медичне обслуговування сільських жителів. Внести зміни до Законів «Про державну підтримку сільського господарства України», «Про м'ясо і молочні продукти».
Фракція Блоку Литвина сподівається, що проблеми села близькі і зрозумілі усім народним депутатам. І сільські трудівники чекають їх нагального вирішення. Дякую за увагу
|
