ЧЕРКАСЬКА РЕГІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ

- Сергію Миколайовичу, як ви можете оцінити співпрацю: держава-селяни?

- Сьогодні в нашій державі йде більше декларування про взаємовідносини між органами державної влади та селянами, чим реальної підтримки. У нашій області, як і по всій Україні, дається взнаки закорінена звичка. По-перше, смітити людьми, а насамперед - сільськими жителями. По-друге, всі державні проблеми вирішувати за рахунок села. Зверніть увагу, внутрішні проблеми сьогодення вирішують за рахунок села, і зовнішні проблеми - теж за його рахунок.
Перш за все я маю на увазі бездумні рішення українських урядів щодо вступу до СОТ. Проблему начебто вирішили, щоб забігти туди першими од Росії, не рахуючись із долею сільських територій та села. Пропозиції фракції «Блоку Литвина» у Верховній Раді з приводу порятунку людей, які виростили чи не найбільший урожай зернових на душу населення в світі, наштовхнулися на глуху стіну нерозуміння. Парламент відмовився приймати рішення, які вкрай були потрібні для того, аби зерно не скупили за 500-600 гривень за тонну.
Лиш після того, як зерно скупили за мізерними цінами, уряд виділив на підтримку сільськогосподарського виробництва 2 мільярди гривень. Думаю, ці гроші підуть не тим, хто працює на землі, а зернотрейдерам і великим приватним корпораціям, які в черговий раз, наживуться на трудівниках. Сьогодні Міністерство аграрної політики не відіграє, до кінця, роль координатора у вирішенні проблем сільськогосподарських підприємств та жителів сільської місцевості. Потрібно розширити повноваження міністерства у вирішенні даних питань.

- Більшість сільськогосподарської продукції в країні виробляється на власних присадибних ділянках. Чому пропозицію фракції «Блоку Литвина» у Верховній Раді України по підтримці одноосібних господарств не підтримують інші політичні сили?

- Спасибі за актуальне запитання. На мою думку, сьогодні всі рішення, які приймають Верховна Рада і уряд, спрямовані тільки на користь ряду успішних приватних корпорацій і підприємств, які у свій час мали доступ до державних ресурсів і кредитів, що передбачались на підтримку сільгоспвиробництва загалом. Сьогодні ці люди самі себе завели в парламент, вони мають виняткову можливість лобіювати прийняття рішень на свою користь, без врахування потреб власників малих сільськогосподарських підприємств або власників присадибних ділянок.
Я вважаю, що вони не можуть визначати обличчя України, бо навіть при нинішніх злиднях саме дрібні господарства, люди, які працюють у своїх приватних господарствах, забезпечують валові показники в абсолютній більшості. Присадибні господарства виробляють близько 70% усієї вітчизняної аграрної продукції. У деяких підгалузях, наприклад овочівництві, ця цифра сягає 90% і ми повинні шукати шляхи заохочення виробників даної сількогосподарської продукції, а не бути сторонніми спостерігачами у вирішенні їхніх проблем.

- На фоні світової продовольчої кризи Україна була б спроможна стати одним зі світових експортерів продовольства. На Вашу думку, що цьому заважає?

- На моє глибоке переконання, треба визначити пріоритетом село, людей, які в ньому живуть, і вкласти кошти на розвиток сільськогосподарського виробництва. Україна має 30% світових чорноземів. Таким багатством не може похвалитися жодна інша держава світу. І тільки недолугі політики здатні таке багатство бездарно розбазарити, селян довести до зубожіння, а села - до вимирання. Ми повинні визначити, на рівні держави, реальні економічні та інші стимули для підтримки села.
В першу чергу нам необхідно відновити славу «житниці Європи». Друге - відновити цукрову галузь, яка давала ще за радянських часів колосальні прибутки, а зараз, фактично зруйнована, ділками-бізнесмена та недолугим стратегічним плануванням урядовців. Наступне - треба мати нормальні відносини з Росією. Основний ринок збуту нашої продукції - саме там. Наша продукція адаптована до її вимог і найближче для доставки. Проте, розсварившись із сусідом, отримали ту обставину, що Росія закрила власні кордони й відмовляється від української продукції. Переконаний, що перед ухваленням того чи іншого зовнішньополітичного рішення треба прорахувати всі наслідки для власного народу й економіки.
На мою думку, всебічне, взаємовигідне, довгострокове співробітництво із нашим північним сусідом має для України стратегічне значення, має бути пріоритетом у її зовнішній політиці. Це аж ніяк не означає, що наша країна може відвертатись від країн Європейського Союзу, або ж згортати обсяги співробітництва із Китаєм, США, Туреччиною, іншими країнами Азії чи Африки. Зрозуміло, що в усіх аспектах зовнішньої політики варто виходити, насамперед, із наших загальнонаціональних інтересів.
Дуже шкода, що останнім часом стосунки України із Російською Федерацією помітно погіршилися, що багато слушних ідей Великого Договору залишились на рівні проголошених намірів.
Зрозуміло, що наслідки необачної політики українських верхів відчують багато регіонів України, їх трудові колективи, зокрема і Черкащини.
Постараюсь це показати на такому прикладі. За даними органів статистики Черкаська область за 8 міс. ц.р. експортувала товарів на суму 653 млн 729 тис. доларів США. Імпорт за цей період становив 610 млн 783 тис. дол. США.
Як бачимо, сальдо у зовнішньоекономічній діяльності області позитивне (от якби так і по Україні).
На долю Російської Федерації припадає найбільше експорту 132 млн 853 тис. дол.. США, або 20.4 відс. його загального обсягу. В той же час на всі країни Європи (не Євросоюзу) – 101 млн 645 ти. дол. США – 15,5 відсотка. Як, кажуть в Одесі, «разница большая».
Варто сказати і про те, що імпорт на Черкащину російських товарів за 8 місяців 2008 року зріс в 3,9 раза і становить 111,2 млн доларів США. Поки що Черкащина більше продає на російських ринках ніж купує. але що буде завтра? Важко сказати, чим обернеться недолуга політика, чому ми повинні по волі однієї людини псувати добрі сусідські і партнерські відносини.
Можу передбачити, що в умовах, коли Україна стала членом СОТ, Черкащина, як і вся країна, буде завалена європейським непотребом, товарами низької або дуже сумнівної якості.
Якщо Черкащина експортувала до країн Європи товарної маси на 101,6 млн дол. США, то завезла звідти товарів в два рази більше на 224,5 млн дол. США. Від’ємне сальдо рівняється 122,9 млн. доларів США.
В область значно збільшився імпорт із країн Європи продуктів харчування ( як не дивно, і молочних, кондитерських виробів із цукру, навіть залишків і відходів харчової промисловості), а також транспортних засобів, електрообладнання. побутової техніки і різної апаратури.
Потрібно завершити дискусію про роль селян в житті держави і дійсно на перше місце поставити людей, які забезпечують продовольчу безпеку України.