ЧЕРКАСЬКА РЕГІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ

Бо це буде розтринькування останнього багатства нашої держави. Коли минулої неділі на пленарному засіданні Верховної Ради України постало питання щодо подолання вето Президента на Закон, який вводив мораторій на продаж землі до 2012 року, я думав, що це вето буде подолано за кілька хвилин. Однак через незрозумілу позицію представників фракції БЮТ, які не взяли  участі в обговоренні і не голосували, дане рішення далося нелегко. Лише завдяки ініціативі Голови Верховної Ради Володимира Литвина було повторно внесено в порядок денний це важливе питання  і більшість депутатів, відчуваючи настрій людей, схаменулася і подолала вето Президента на продовження мораторію.

Продаж землі можливий лише після прийняття базових законів. Найперше потрібно переглянути Закон України «Про оренду землі», усунути всі лазівки у привласненні ділками земельних паїв селян, припинити незаконну роздачу і привласнення державних і відомчих земель та земель резервного фонду.

На часі завершення і прийняття Верховною Радою таких вкрай необхідних законів України, як «Про державний земельний кадастр», «Про державний земельний іпотечний банк», «Про загальнодержавну програму сталого розвитку сільських територій», «Про ринок земель», а також внести зміни і доповнення до чинного Закону України «Про плату за землю».

Ринок землі треба впроваджувати з урахуванням того, що держава зобов'язана викупити в населення той обсяг сільськогосподарських угідь, який забезпечить продовольчу безпеку країни. І підтвердженням цьому є позитивні приклади наших східних сусідів. Так, у Бєлгородській області Російської Федерації викупили в комунальну власність близько 30 відсотків сільськогосподарської землі і віддали в оренду бажаючим працювати на ній під взаємовигідні умови розвитку як рослинництва, так і тваринництва. І як результат такого підходу – за минулий рік у  Бєлгородській області було вироблено продукції тваринного  походження всього на 15-20% менше, ніж по Україні загалом.

Визначення стабільної законодавчої бази і основних пріоритетів розвитку аграрного сектору країни - це тільки початок великої роботи. При цьому треба усвідомити, що без серйозної державної підтримки агропромислового комплексу, кардинальних змін у нарощуванні виробництва сільгосппродукції досягти практично неможливо. Виходжу з того, що нас оточує Євросоюз з його багатомільярдними субсидіями сільського господарства. Щорічно Захід субсидує на гектар сільськогосподарських угідь 346 євро (3800 гривень). У нас така підтримка становить 142 гривні на гектар ріллі. Як же виживати у цих умовах нашому селу, як конкурувати нашій продукції в умовах СОТ (у), яких ми, ставши членами цієї організації, зобов’язані неухильно дотримуватись.

Налагодження державного чіткого алгоритму вирощування сільськогосподарських культур, переробки сільгосппродукції і її реалізації  стане початком відродження села. Тільки недалекоглядні політики можуть не рахуватись із тим, що за неповними статистичними даними із сіл України виїхала майже третина сільського населення, що кількість сіл за останні десять років скоротилась із 29 тисяч до 27.8 тисячі, а в тих селах, що залишилися, смертність удвічі перевищує народжуваність.

Щоб запобігти вимиранню сіл і відродити галузь, ще й досі не вжито заходів щодо створення багатогалузевих сільськогосподарських підприємств, які принесуть роботу людям. Не задіяна і не підкріплена коштами державна програма з розбудови соціальної інфраструктури на селі – школи, лікарні, фельдшерські пункти, дитячі садки, заклади культури, газифікація, водопостачання тощо. Від цього залежить добробут селян, а отже і стабільність на селі.

Позитивні перетворення на селі сьогодні ще можливі. Бо хоч і багато вже загублено, фундамент українського землеробства ще не зруйновано, земля залишається поки у руках українського народу. Вона наша святиня, наше національне багатство, наше сьогоднішнє і майбутнє. Не даймо сплюндрувати його!