ЧЕРКАСЬКА РЕГІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ

Нещодавно народний депутат України Сергій Терещук в черговий раз завітав до Монастирищенського району. Традиційно нардеп прийняв громадян з їх особистих питань, вислухав побажання керівників району, зустрівся з жителями Цибулева та навколишніх населених пунктів, відповів на запитання журналістів.

Сергію Миколайовичу, з яких приводів звертались до Вас сьогодні монастирищани?

На прийом до народного депутата люди ідуть зі своїми проблемами і бідами, які вони не можуть розв’язати у місцевих органах влади через крайнє зубожіння, до якого довели їх нинішні державні поводирі. Адже на 97 відсотків громадян України нині припадає тільки 10 відсотків загальнодержавної власності. Доходів населення не вистачає на елементарні потреби. Тільки на продукти харчування люди змушені витрачати 60 відсотків своїх зарплат і пенсій, у Європі критична межа таких витрат – 15 відсотків. А з чого ж тоді платити за житлово-комунальні послуги, як лікуватись, вчити дітей?

Ось і цього разу до мене звернулась мама двох успішних студентів Білоцерківського сільськогосподарського університету, яким не вистачає коштів, щоб платити за навчання, за проживання у гуртожитку та ще й благодійний внесок у розмірі тисячу гривень треба внести. На моє прохання ректор університету А.С. Даниленко вирішив ці питання, донька навчатиметься за рахунок держави. Так само довелося просити головного лікаря обласної лікарні В.П. Черняка допомогти інваліду зробити операцію на хребті. Але ж за всіх слово не замовиш. Треба виводити країну з бідності, створити кожній людині такі умови проживання, щоб вона могла забезпечити себе усім необхідним. Саме такі соціальні стандарти пропонує запровадити в Україні Володимир Литвин.

На зібранні у Цибулеві селян найбільше турбувала доля землі, на яку вже поклали око і наші, і іноземні магнати.

І це не випадково. Україна має 42 млн. гектарів сільгоспугідь. За рік ми збираємо в середньому 36 млн. тонн зерна, а могли б – 100 млн. тонн, виробляємо 1,8 млн. тонн м’яса, а могли б – 7,5 млн. тонн, молока відповідно 10 і 30 млн. тонн. З виробництва сільгосппродукції ми могли б займати провідні місця у світі, як це маємо нині з виробництвом олії. Для досягнення таких результатів потрібна вивірена аграрна політика держави, скажімо, щорічно на підтримку сільгоспвиробників у Держбюджеті треба виділяти 56 млрд. гривень, а не 6,8, як це було у 2009 році.

Якраз відсутність цієї послідовної аграрної політики і турбує селян. Їх тривожать наміри продавати землю, ставити її під заставу для отримання кредитів. Вони бачать, як іноземні фірми вже орендують по 100-300 тисяч гектарів землі і в майбутньому готові її викупити. Замість підтримки сільгосптоваровиробників (пільгового оподаткування, кредитування) держава тільки заважає їм, вводить всілякі надумані обмеження. Хаос у земельних відносинах призвів до того, що 35 відсотків колишніх наділів стали нічиїми, не мають власників.

Позиція Володимира Литвина і нашої фракції чітка і однозначна. На земельному ринку держава має стати головним гравцем, викупляти ділянки, що не використовуються за призначенням, надавати їх в оренду в першу чергу тим, хто хоче і вміє на землі працювати. Ми внесли проекти законів «Про ринок землі»,  «Про державний земельний кадастр», які регулюватимуть всі відносини, дозволять визначити ціну землі, яка у нас у десять разів нижча, ніж у Європі. Ми виступаємо за створення Державного земельного банку.  

У Цибулеві Ви виступали у холодному клубі, бачили мертвий цукровий завод. Наші села заніміли, а деякі вже зникають зовсім. Що тут треба зробити?

Мені, вихідцю із глибинки, як і Володимиру Литвину, це надзвичайно болюча тема. Тільки за 9 місяців цього року у сільській місцевості на Черкащині померло 9271 особа. Це у 2,3 рази більше, ніж народилося дітей. Ми переконані: не буде села – не буде України. Сільській людині перш за все треба поліпшити умови проживання. Вони повинні мати роботу. Що це за державна політика, коли Цибулівський цукровий завод – один із найпотужніших в області – стоїть, а ми завозимо цукор із-за кордону. Житла селян можна забезпечити теплом за рахунок електроенергії, якої у нас виробляється вдосталь. У кожному селі треба, щоб діяла школа, фельдшерсько-акушерський пункт з машиною швидкої допомоги, були нормальні дороги, освітлені вулиці. Це той мінімум, що передбачає програма Володимира Литвина.

Щоб здійснити ефективні реформи не тільки агропромислового комплексу, а й судову, пенсійну, податкову, в армії, медицині, освіті потрібні  підготовлені кадри. Чи є такі у команді Литвина у центрі і на місцях?

 Думаю, ні у кого нема сумніву у тому, що фракція Блоку Литвина у парламенті хоч і найменша, але найбільш дієздатна. Поряд з академіком Литвином у її складі  відомі люди – Ігор Шаров, Сергій Гриневецький, Микола Деркач, Олег Зарубінський, Микола Рудченко, Валерій Баранов,  які мають великий досвід керівної роботи у міністерствах, держадміністраціях, обласних радах. На місцях ми формуємо команди, які зараз працюють на Литвина, а в травні підуть на місцеві вибори. Це люди відомі у містах і районах, які проявили себе конкретними справами для місцевих громад. Наприклад, Монастирищенську районну організацію – одну із найчисельніших в області – очолюють молодий, грамотний, енергійний Олег Яровий і досвідчена, авторитетна Катерина Мельник. На рахунку народників району не гучні гасла, а конкретна допомога людям, школам, дитячим садкам, лікарні, участь у реконструкції стадіону тощо. Ось у такому діловому змаганні з іншими  політичними силами ми готові виборювати довіру людей на виборах.

Підготував Микола Костецький